Бульвар Тараса Шевченка

вулиця в Шевченківському районі Києва, яка пролягає від Бессарабської площі до площі Перемоги .

Назви вулиці:
Бульварне шосе (уперше згадується в 1834 році);
1850-1869: Бульварна/Університетський бульвар (назва вживалася паралельно);
1869-1919: Бібіковський бульвар;
1941-1943: Ровноерштрассе (Рівненська).
Сучасна назва з 1919 року на честь українського поета, письменника, художника Т. Г. Шевченка.
[ред.]Історія

Бульвар Шевченка як міська вулиця виник у 30-х роках XIX століття (не пізніше 1834 року). Одночасно зі спорудженням на сусідній вулиці Володимирській будівлі Київського університету посеред вулиці було посаджено алею — спершу каштанів, згодом — з 40-х років XIX століття — тополь, що й понині є візитівкою вулиці. Першою кам'яною спорудою був теперішній будинок №25 (колишній будинок арештантських рот), що певний час знаходився поза офіційною межею міста. 1839 року вздовж лівого боку вулиці закладено ботанічний сад — нині Ботанічний сад імені академіка Олександра Фоміна або Старий ботанічний сад.
У 40-х—50-х роках XIX ст. було споруджено будівлі Кадетського корпусу, згодом 1-ї гімназії(1850) — тепер №14; 2-ї гімназії(1856) — тепер №18; а також особняк Сан-Донато, згодом М. Терещенка (1842) — тепер №12. У 1857 року в кінці бульвару, на тодішній межі Києва було зведено Тріумфальні ворота (знаходилися на місці сучасного Повітрофлотського шляхопроводу).
У 60-х роках XIX ст. на Галицькій площі було зведено єдину в історії Києва залізну церкву (з чавунних плит) — церкву Іоана Златоуста.
У цей же час на пустирі між вулицями Гімназичною (нині — Леонтовича) та Святославською (нині — Івана Франка) було закладено фундаменти в будівництво Володимирського собору (зводився 1862 — 1882 року, до 1896 року тривали оздоблювальні роботи та розписи собору). Місце для будівництва було визначено особисто Миколою І (початково собор мав бути зведений навпроти університету, де згодом було розбито теперішній парк ім. Шевченка).
У 70-х — 90-х роках XIX ст.—поч. XX ст. відбувається інтенсивна забудова вулиці: зводяться як особняки (особняк Горецького, згодом Богрова — №4; особняк Шпаковського, згодом М. Терещенка — №8; особняк — №29; особняк І. Терещенка — №34) — так і прибуткові та звичайні житлові будівлі: (№№ 1,3,4,9,11,19,26,31,36,46,48) та громадські — університетська лікарня (1880-і рр. — №17), Комерційний інститут (1906, №22-24) та готелі «Марсель» (№5), «Паласт-Отель» (№7), «Київ» (№28 або 36) і промислові споруди (Тютюнова фабрика, кол. №72, нині проспект Перемоги, №6).
1872 року на стику бульвару та вулиці Безаківської було встановлено пам'ятник О. Бобринському (нині на цьому місці пам'ятник М. Щорсу), 1946 року на початку бульвара встановлено пам'ятник В. Леніну.
До бульвару Тараса Шевченка прилягають вулиці Пушкінська (перетинає), Терещенківська (перетинає), Володимирська (перетинає), Леонтовича, І. Франка, Пирогова, М. Коцюбинського, Симона Петлюри, Чеслава Бєлінського, площа Перемоги .
[ред.]Важливі установи



Вид на фасад і центральний вхід до готелю «Прем'єр-Палас», січень 2009 року
№5-7 Готель «Прем'єр-Палас»
№12 Музей Т. Г. Шевченка (колишній особняк Н.А. Терещенка).
№13 Національний медичний університет ім. О. Богомольця
№17 міська клінічна лікарня №18, колишня клініка Університету
№18 «Укртелеком»
№22-24 Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова
№27 Академія адвокатури України
№26 Шевченківська районна державна адміністрація
№38-40 Центральні залізничні каси
№50-52 Будинок національних творчих колективів України (Академічна капела «Думка», хор ім. Г. Верьовки, капела бандуристів)
[ред.]Будівлі, що становлять історичну цінність, пам'ятки архітектури

№4 (особняк-флігель та фасадний будинок, 1875; 1901)
№5-7 (готель, 1908)
№12 (особняк, 1842)
№14 (кол. гімназія, 1850-1852)
№18 (кол. гімназія, 1856)
№20 (Володимирський собор, 1862-1896)
№22-24 (Комерційне училище, 1906)
№23 (к.19-п.20 ст.)
№31 (житлова будівля, к.19-п.20 ст.)
№34 (особняк, 1874-1875)
№36 (житлова будівля, к.19 ст.)
№46 (житлова будівля, п.20 ст.)
№48 (житлова будівля, 20 ст.), а також будинки №№ 1,3,8,9,13,17,19,23,26,27,27а,29
[ред.]Визначні люди, пов'язані з бульваром Тараса Шевченка

Будинки №№ 8,12,34 належали родині Терещенків. У будівлі 1-ї Гімназії в різний час жили, працювали або навчалися М. Пирогов, В. Вернадський, А. Луначарський, М. Булгаков(навчався 1901 — 1909), К. Паустовський(навчався 1904 - 1912), О. Богомолець, Cерж Лифар. У будівлі 2-ї Гімназії навчалися або працювали П. Чубинський, М. Чалий, І. Сошенко, І. Вернадський, В. Орловський, А. Кримський (навчався 1883 — 1885), Р. Глієр (закінчив 1894), О. Шмідт (закінчив 1909), О. Русов (чоловік С. Русової), підготовчий клас закінчив М. Булгаков. Володимирський собор розписували художники В. Васнецов, М. Нестеров, А. Прахов, М. Помоненко, С. Костенко, В. Котарбінський, брати Свєдомські, М. Врубель. У клініці Університету лікувався М. Коцюбинський. На місці будівлі Комерційного інституту (нині тут Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова)знаходився будиночок, де 1877 року народився поет та художник М. Волошин.
[ред.]Цікаві факти

Алея тополь на бульварі є найдовшою у Європі: довжина близько 1,5 км.

[ред.]Джерела

У Вікіпедії є портал
«Київ»
Веб-енциклопедія Києва. (Умови використання).
Вулиці Києва. Довідник / За редакцією Кудрицького А. В. — Київ: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — 352 с. — ISBN 5-88500-070-0.
Київ: Енциклопедичний довідник / За редакцією Кудрицкого А. В. — Київ: Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
Друг О., Малаков Д. «Особняки Києва». К., «КИЙ», 2004.
Бибиковский бульвар, 23 и 27. Історія.
Бульвар Тараса Шевченка, 12. Історія.
Бульвар им.Тараса Шевченко